Всё творенье, всё живое хвалит Господа-Отца...
Поэзия

Полина Довженко, Харьков (Украина)
Любимый Агнец Божий!
Тебе я сердце отдаю,
а сердце лгать не может...

Родилась я в тяжёлые военные годы, которые отняли у меня родителей. Я их даже не помню. До совершеннолетия воспитывалась в детском доме города Харькова. Закончила Харьковский электромеханический техникум, и до ухода на пенсию проработала на предприятии электросетей в качестве оперативного персонала по обслуживанию подстанций. В юности пробовала писать лирические стихотворения, но это увлечение было недолгим.
Жизнь меня не баловала, познала много горя и страданий. В 36 лет осталась вдовой, а через семь лет - после смерти мужа – потеряла самое дорогое в своей жизни – дочь. Сын, которого я вырастила без отца, причинил мне немало горя и хлопот: продолжительным запоям, думала, не будет конца. В критический момент, когда я поняла, что потеряла жильё и постепенно теряю сына, и что самостоятельно не могу изменить ситуацию в лучшую сторону – я призвала на помощь Господа. Свершилось чудо: он меня услышал и протянул руку помощи. Святой Отец спас не только меня, но и моего сына, невестку и внука. Ведь не зря же Слово говорит: «...спасёшься ты и дом твой». Теперь мы все вместе пришли к вере и служим Господу. Сейчас я имею своё жильё, причём оно мне досталось совершенно бесплатно.
Господь – Бог чудес! Наша христианская харьковская Церковь воспитывает более трёх тысяч верующих. Господь создаёт Церковь и усматривает различные служения: молитвенное, миссионерское, детское и другие. Мы с сыном посвятили себя миссионерскому служению. Слава Богу, что Он нас взращивает духовно и совершенствует в Слове, даёт нам силы и мудрость, чтобы побеждать.

Моя поэзия гуманна, призывает к нравственному самоочищению, духовному и физическому совершенствованию. В наш трудный век человеку надлежит быть ласковым к зверям, целомудренным в любви, милостливым к падшему и больному. Спасение наше – в вере в Бога :
Я радуюсь жизни, я – тело Христово,
Господь дал мне силу вершить Его волю,
Омыл своей кровью, очистил от скверны,
Зажёг во мне искру любви беспредельной…
Буду безмерно счастлива, если мои строки найдут отклик в вашем сердце !
Полина Леонтьевна Довженко.

БУДУ РАДА ОБЩЕНИЮ!Пишите:61007, Украина, г.Харьков, ул.Мира, дом 14, кв.196.
e-mail автора: polina_dovzhenko@mail.ru

Новогодние подарки - Светлана Шербан
Друзьям из тренинга

На Пути - Вера Адаменко

Здесь, на земле - Пухов Борис

Публицистика :
Вы не верите в Бога? - Геннадий Гумилевский

Для детей :
Ханука та Різдво. - Левицька Галина
Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки. 2 Дія Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів. Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза. 1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину? Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса! 1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)? Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе! Виходять Матітьягу та Маккабі Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові... Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння... 1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям... Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі! Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися: Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!» Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі! Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору. Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу. Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів. Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива. Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла! Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.

Проза :
Девочка и Звезда - Светлана Капинос