А Ти до мене- зорями коштовними,
А Ти до мене- травами шовковими,
А взимку - снігопадами пухнастими
Й деревами, що в інеї сріблястому;
Багряним листям осені плакучої,
А навесні - деревами квітучими,
Весільним цвітом молодої вишеньки
Й каштаном за вікном, свічками вишитим;
І птаства стоголосими октавами,
Пшеничними ланами золотавими.
А Ти до мене- нивами родючими,
Полями з травами -цілющими, пахучими.
А Ти до мене чудо-покривалами
Землі уквітчаної квітами-загравами,
Всі кольори веселки в них виблискують-
Я в них Твою святу любов прочитую.
До мене Ти - коханням від коханого,
І ніжним поглядом донькИ і маминим,
Турбуєшся через мою родину Ти
Їх спілкуванням цінними хвилинами.
...А ще для мене- на хресті збичований,
Вінцем терновим, гострим коронований,
Для мене Кров пролив Свою пречистую,
Помер, воскрес й вознісся урочисто так!
Мене знайшов і спас Собі, для вічності
Й з Тобою в нас завіт любові й вірності!
Живу й у всьому бачу Твою милість я
І вічно хочу славити Тебе , Твоє святе Ім"я!
Ти мій Творець, Спаситель і Цілитель Ти,
Один єдиний Бог, такого більше не знайти!
Від всього серця я Тобі вклоняюся.
Хай слава Тобі до небес здіймається!
Єдиний Бог - Отець, і Син, і Дух Святий,
Хвала Тобі навіки, мій Господь благий!
Надежда Горбатюк,
Украина
Християнка, люблю Господа. Вчуся любити ближнього...
Прочитано 368 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : 5) Сердцу не прикажешь (2005) - Сергей Дегтярь Я покинул христианскую церковь "Слово Жизни" ещё в 2003 году, но платоническое чувство влюблённости не покидало меня никогда. Я жил уже отдельно от церкви и ничего оней не знал, однако любовь к ней всё больше и больше росла. Сказать ей это я не мог, потому, что она не воспринимала меня серьёзно. После моих признаний в любви, мне кажется, она ещё больше стала меня презирать. А я ничего не мог поделать с этим чувством. Я питал надежду, что рано или поздно, когда нибудь она меня полюбит, но, я был, видимо слеп в своих чувствах и не видел реальности. Через пять лет, когда я позвонил ей, чтобы узнать как у неё сложилась жизнь - она ответила, что по прежнему одинока и нет того мужчины, который ей необходим. На ваопрос, нравлюсь ли я ей - она ответила, что нет. Она сказала, что ей нравятся другие мужчины.